Голодомор - помста за свободу !
Голодомор — це геноцид української нації, вчинений в 1932–1933 роках. Він був скоєний керівництвом Радянського Союзу, щоб упокорити українців, остаточно ліквідувати український спротив режиму та спроби побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави. У 2006 році Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» Голодомор визнано геноцидом українського народу. У 2010 році постановою Апеляційного суду міста Києва доведено геноцидний характер Голодомору, намір Сталіна, Молотова, Кагановича, Постишева, Чубаря, Хатаєвича, Косіора знищити частину української нації. Під час вчинення особливо тяжкого злочину геноциду в 1932–1933 рр. комуністичний тоталітарний режим знищив 10 млн 500 тис. українців. Не оминула чорна рука голоду і села Війтівецької громади...
Спогади наших земляків, записані, зокрема місцевою бібліотекаркою Грогуль Любовю Миколаївною у 2005 році красномовно змальовують страшну картину знищення українців. Ці спогади стали частиною книги «Барвінковий шепіт. Спогади очевидців голодного мору 30-х років. Хмільницький район»», яка побачила світ 2018 року. Упорядником видання є відомий дослідник історії Поділля Микола Дорош. Тож, згадує Фартусяк Зофія Іллівна, 1923 року народження, мешканка села Сулківка - «Активісти ходили забирати продукти групами. Тоді люди не хотіли йти в колгосп, ось їх голодом й змушували. А коли хто опирався того розкуркулювали і висилали з села. Активісти приходили коли їм заманеться. Люди ховали зерно в ліжках, печах, закопували в землю, але більшість знаходили та забирали. Помирати в нашому селі масово почали на початку та в середині 1933 року. Чого ми тільки не їли, аби вижити. Але не всім це вдалося. Винна в голоді тільки влада». Більше двох сотень сторінок страшних спогадів про голодомор на Поділлі волають про страшний біль нашого народу і звучать як безжальний вирок більшовицькій владі. Тож, нехай ніколи не згасне свіча пам’яті за замордованими страшним голодом мільйонами синів і дочок України.