Берегиня роду
Починаючи з первісного суспільства і до сьогодні жінка була в Україні берегинею роду. У членів першої родової громади такої категорії, як батько, не було навіть в уявленні. Це видно не лише з казок, а й з затриманих обрядів-звичаїв (українське весілля, наприклад). Очевидно, вже в часи оріньяку витворився той звук (чи слово), що в нас звучить, як жінка (стара форма – жена). «Жен» у французькій (le gene — люди), англійській (the gender — рід), латинській (genetive — родовий) мовах означає «рід», себто «жени»...
При зародженні парапредка в цих мовах не було іншого слова на означення роду, крім слова жінка, що в нашій мові, так і залишилося існувати в своєму первісному значенні. У англійсько-українському словнику Подвезька є 36 англійських слів цього походження і це показує, як праслово глибоко прийшло в мислення, втративши свій первісний вигляд. Ось, наприклад: general – загальний, спільний, себто рід; але є й інше значення – головний, військовий чин, ще й найвищий.
На Сході своя картина. Там є також слово слово «жен». У Сіямі і Східній Індії женана означає гарем, та частина міста, де живуть лише жінки. В Індії зенана (zenana) – та половина дому, де живе жіноча частина родини: дочки, невістки. Гінні (ghinni) – жінка-господиня в індуській родині. Одночасно у санскриті жнана – означає знання.
Таким чином, ми індусько-санскритським тлумаченням пояснюємо наше українське слово, як це не парадоксально! Знання, виявляється, означає «жіноча мудрість».
Рідна країна
