Щедрий вечір ! Добрий вечір !
За тиждень після Різдва, напередодні Нового Року (за старим стилем), — українці святкують Щедрий Вечір. За християнським календарем — це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки, який припадає на вечір 13 січня. За стародавнім міфом, окрім сина, у все єдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була така мила й чарівна. Одного разу коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав зі срібного терема Меланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому на Щедрий Вечір ще святкують Василя. До речі, у жертву приносять свиню, яка вважається місячною твариною, а Васильчик став покровителем цих тварин. Тому, за народними звичаями, на Меланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, який буде врожай, а зі свинячих ніжок варили дриглю, щоб у людей не боліли ноги. Вшановували Меланку-Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами і душами предків...
Основою Щедрого вечора в українців вважають багатий святковий стіл, щедрування, ворожіння, ігри та забави. Назва щедрий вечір пов’язана зі звичаєм готувати багатий стіл, на відміну від Святого вечора.
Стіл в цей день повинен бути дійсно щедрим, оскільки згідно з повір'ями чим щедріше та багатше накрито на стіл, тим щасливіше і вдаліше буде рік наступний. У святковому меню обов’язково мають бути страви зі свинини, щоб худоба плодилася, а в родині панував мир та взаєморозуміння. Заведено готувати млинці, пироги та вареники з сиром.
Але основною стравою є щедра кутя. На відміну від пісної, її заведено заправляти м’ясом і салом. Щедра кутя здавна вважалася одним із символів примирення. Для залагодження будь-яких конфлікти, родичі та сусіди йшли один до одного миритися саме з цією стравою. А парубки посилали сватів з нею в надії отримати згоду від своєї коханої.
З заходом сонця і до півночі розпочиналося щедрування. Дівчатка-підлітки ходили до сусідів та родичів щоб проспівати щедрівки. Якщо господарі 13 січня не скупилися на смаколики для щедрувальників, то це обіцяло їм щастя та добробут. У деяких регіонах прийнято, щоб господар перед світанком виносив з хати сніп-дідуха, який стояв на покуті від Різдва, а також солому зі столу і з підлоги, і спалював все це.
З щедрою кутею пов'язано багато побутових обрядів. Так, щоб залагодити якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися, аби «Новий рік зустріти в мирі й злагоді». Хлопці, котрі перед цим отримали гарбуза, вдруге засилали сватів з надією на згоду.
Ввечері цього дня дівчата займалися ворожінням.За давнім звичаєм, коли дівчата починали ворожити, парубки викрадали в них вдома ворота або хвіртки, Щоб повернути втрату, батько дівчини мусив ставити могорич.
Ворожать переважно так само, як на Андрія ворожили. Бігають попід вікна слухати, питаються прохожих чоловіків: «Дядьку, як вас звати?», кидають через хату чоботи — куди впаде чобіт носком, туди й заміж вийде... Перелічують кілки в плоті: «удівець, молодець...» На Гуцульщині ще годують кота варениками, як на «Андрія» пса годували, щоб довідатись: «Котра з нас перша заміж піде?»
На Слобожанщині дівчата розкладають опівночі вогнище на березі річки, на льоду прорубують ополонку і чекають, щоб добре розгорівся вогонь. Коли вогнище розгорілось, кожна з дівчат бере тліючу головню і кидає її в ополонку: затріщить вогонь на воді — за багатого заміж піде, тільки «пшикне» головня і тріску не видасть — за бідного!
Дівчата-чарівниці в цю ніч збирають «дивацьке» зілля «нечуй-вітер». Хто його знайде — а росте воно в таких місцях, що тільки чарівниці знають — той може зробитися «нечуваним і небаченим»... Також серед нашого народу існує поетичне повір'я, що новорічна ніч для вірян «розкриває небо, і вони можуть просити у святих все, що їм заманеться.
Зі святом! Смачної вам куті й здійснення бажань у новому році!
