Рубрика - До Дня Громади
Мар'янівський старостинський округ у складі сіл - Мар'янівка, Володимирівка, Лісогірка. Мар’янівка - назва поселення вперше згадується наприкінці 18 століття. Вільна енциклопедія (Вікіпедія) виводить заснування 1790 роком. За версією знавця топоніміки Поділля Є.Сицинського назва походить від імені власниці поселення Мар’яни Богушевої. А вона проживала у ІІ половині 17 століття. Отже і заснування поселення з такою назвою слід відносити до цього часу. Село розташоване на північному заході Хмільницького району, на самих початках річки Сниводи, яка раніше носила назву Синя Вода. В минулому на цім місті були густі праліси. Першим поселенцям власники території надавали місце для осідку – гар або займище ( майже 10 десятин). Такі місця, зазвичай, були на схилах, вкритих здебільшого чагарниками та перелісками, недалеко від річки. Переліски вирубували, спалювали і таким способом збільшували площі орної, придатної для обробітку землі. Є ще одна версія походження даного села...
Дуже ймовірно вціліле населення, що рештки розореного татарами поселення Мар’янівки, що було на території Воронівець на початку ІІ половини 17 століття, переселилося з небезпечного місця в більш захищене, в лісі, утворивши тим самим початок осідку. У селі народився публіцист, журналіст і відомий в області пасічник Костянтин Матущак, Петришин Іван Павлович працює першим заступником голови Вінницького обласного апеляційного суду. Уродженці Мар’янівки - Антонюк Михайло Михайлович та Антонюк Ліма Тимофіївна нагороджені орденами тих часів. Мешканці села гарними словами згадують керівників господарств Яременка Івана Опанасовича, Лилика Олексія Платоновича. Станом на 01.07.2023 населення Мар’янівки складає 333 особи.
Лісогірка - село знаходиться на відстані 32 км від міста Хмільник. Назва походить від рельєфних особливостей місцевості, на яких у минулому й започатковане поселення. У деяких джерелах назва записана як «Лисогірка», тобто цим самим назва пов’язана ніби з нечистою силою. У даній назві використано омонім (від слів гора - назва), що вказує об’єкт з рослинністю або її відсутністю (ліс – гірка, лиса гірка). Згідно документів це село до 1947 року носило назву Мазепинці, а з цього часу «Лисогірка». З історичних джерел село належало Н.А.Маркову. Існує легенда назви села, що біля нього проїжджав гетьман Іван Мазепа, який змушений був у лісі залишити хворого-пораненого козака Мазепу і ще декілька козаків, з часом одужавши, той заснував хутір, який пізніше переріс у село. І стало називатися Мазепинцями. У 1861р. у селі була відкрита церковна школа. Назва Мазепинці не прижилася і надалі люди вживали назву «Лісогірка», тобто не від «Лисої гори», а від «Лісової гори». Сучасна Вікіпедія зазначає, що сучасна Лісогірка заснована 1610 року. Село відоме своїми уродженцями і працьовитими людьми. Євген Іванович Поліщук нагороджений орденом, знаком, медаллю, Кухар Євген Микитович нагороджений орденом тих часів. Станом на 01.07.2023 населення Лісогірки складає 148 осіб.
Володимирівка - село знаходиться на відстані 30 км від міста Хмільник. За матеріалами дослідження історика Юрія Чекотуна поселення має таке походження: з давніх часів на цій місцевості біля торгового шляху знаходилось декілька хат – хутір носив назву «Видумка» (на польській карті) (на австралійській карті 1910 року хутір Волицький). Власник сусіднього села Велика Волиця (нині в Любарському районі) виграв у нарди велику територію – 700 гектарів у поміщика з села Бичова цього ж району. Заселивши придбану землю своїми кріпаками, утворив новий осідок. З 1917 по 1930 роки поселення носило назву «Червоний степовик» (степом називали ці землі місцеві жителі), а в 30-х роках в селі був організований однойменний колгосп. Завдяки працьовитим рукам родючими чорноземи давали добрі врожаї цукрових буряків, пшениці, жита, ячменю, гороху і городини. Надалі село було перейменовано в Червону Володимирівку. Згідно закону про декомунізацію, Мар’янівська сільська рада перейменувала село на Володимирівку Час заснування поселення – середина 19 століття. Як називалося село до 1917 року невідомо. Вікіпедія вказує на пізніший час заснування – 1928 рік. Село відоме своїми працівниками: Яковчук Микола Касянович, Шило Микола Костянтинович, Синиця Євгенія Трохимівна. Зданевич Василь Адольфович, Паламарчук Станіслава Іванівна, які були відзначені орденами тих часів. Станом на 01.07.2023 населення Володимирівки складає 126 осіб.
