Що необхідно знати про воду з криниць
ВСП Хмільницький РВ ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ» здійснює постійний, як плановий, так і позаплановий, моніторинг якості та безпечності питної води громадських та індивідуальних шахтних криниць (колодязів), що використовується населенням в якості джерела питного водопостачання. За результатами лабораторних досліджень 60% досліджених проб води не відповідність вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» за санітарно-хімічними (по вмісту нітратів та загальній жорсткості) та 54,3% - за мікробіологічними показниками (виявлені бактерії групи кишкової палички). Вода шахтних криниць це ґрунтова вода. А водоносні горизонти ґрунтових вод є не захищеними та можуть бути забрудненні як бактеріальною мікрофлорою, в зв’язку з близьким розташуванням вигрібних ям, вбиралень, споруд та мереж каналізації, тваринницьких ферм, полів фільтрації, так і небезпечними хімічними речовинами, внаслідок використання на сільськогосподарських угіддях мінеральних добрив. Ризик забруднення значно збільшується під час весняних злив та повенів...
За даними ВООЗ забруднена питна вода викликає 70-80% всіх наявних захворювань, які на 30% скорочують тривалість життя людини.
Щоб запобігти виникненню захворювань питна вода повинна відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10) і бути безпечною в епідемічному та радіаційному відношенні, мати сприятливі органолептичні властивості та нешкідливий хімічний склад.
Щоб уникнути забруднення води в криницях, необхідно дотримуватися санітарних вимог, визначених ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» під час їх експлуатації та обслуговування.
А саме:
- криниця не повина розміщуватися в понижених, заболочених місцях та на ділянках де є загроза затоплення паводковими водами;
- індивідуальну криницю потрібно розміщувати на відстані не менш ніж 20 м, а громадський не – менш ніж 50 м від джерел можливого забруднення (вигрібних ям та вигрібних туалетів, гноєсховищ, каналізаційних споруд та мереж, звалищ побутових відходів тощо);
- криниця повина бути ізольованою від проникнення поверхневого стоку (дощових і талих вод); стінки криниці повинні бути щільними, без шпарин; навколо криниці необхідно робити “глиняний замок” глибиною 2 м та шириною 1м, з ухилом в бік від криниці;
- наземна частина криниці (оголовок), влаштовується не менш як на 0,8 м вище поверхні землі;
- з метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева;
- зверху оголовка влаштовують дашок, навіс або оголовок вміщують у будку, навколо споруди повинні бути огорожа (радіусом не менше 2 м) з воротами (хвірткою) та стежка із твердим покриттям (від воріт до криниці);
- біля криницю слід влаштовувати підставку для відер, для забору води необхідно використовувати відро загального користування, заборонено використовувати для забору води індивідуальні відра;
- не менш, як раз на рік необхідно проводити планове обстеження криниць, поточний ремонт та чищення. Після кожного ремонту або чищення слід проводити дезінфекцію споруд і знезараження питної води та лабораторні дослідження;
- власник криниці повинен здійснювати лабораторний контроль безпечності та якості питної з періодичністю, визначеною ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»;
- у тому випадку, коли вода за результатами лабораторного контролю не відповідає вимогам, використовувати її для питних потреб забороняється; на криниці слід вивісити інформаційну табличку “Вода для пиття не придатна”.
Безпечність води, що споживається людьми має визначальний вплив на вирішення питання збереження та покращення здоров´я населення, продовження середньої тривалості життя.
