Рубрика - До Дня Громади
Адміністративний центр Війтівецької сільської територіальної громади - село Війтівці - розташоване за 8 км від залізничної станції Хмільник. За даними дослідника історії та краєзнавця села Арсенія Ратушного, відоме з 1584 року. До 1776 року воно носило назву Слобода Війта. Село Війтівці вперше в архівних документах згадується у1788 році...
Археологічні ж дані вказують на те, що у I—V ст. н. е. на території теперішньої Жданівки існувало поселення давніх слов'ян, можливо антів. Антами візантійські автори називали частину східних слов'ян, які проживали між Дністром і Дніпром і у IV—VII століттях були об'єднані в міцному міжплемінному союзі. У 1961 р. поблизу села було виявлене давнє поховання, в якому знаходилися кістяки довжиною понад два метри. Цілком можливо, це і є поховання антів, адже всі давні історики стверджували, що анти були високого зросту.
Пізніше, з 1776 до 1793 року село називалося Войтенци, з 1793-го до 1917 року називалося Войтовци, з 1917 року називалося Війтівці. Війтівці вперше згадуються в архівних документах у 1788 році. Після третього поділу Польщі у 1795 році імператриця Катерина ІІ подарувала Хмільник з навколишніми селами (в тому числі і Війтівці) графу Григорію Кушелеву-Безбородько. Близько ста років ці землі належали родині Кушелевих-Безбородько, а наприкінці XIX століття вони були продані генерал-майору Володимиру Васильовичу Левашову. Після його смерті в 1898 році маєток переходить до його дочки Катерини Володимирівни Левашової…
Згідно з архівними даними книги видання 1903 року, автор Літинский У., с.Войтовци перебували у власності Левашовой. Дворів 194, жителів 1152. У 1914 році їй належало в цілому 6641 десятина землі (приблизно 7 тис. гектарів). Селяни займалися землеробством, ремісництвом, а також працювали на цукровому заводі, який був тут збудований у 1859 році, і бурякових плантаціях. Під час будівництва цукрового заводу у селі було закладено парк. У ті ж роки працювала школа при цукровому заводі. З археологічних пам’яток у селі знаходиться досить високий курган. За рахунок цукрового заводу у Війтівцях в 1903 році була побудована лікарня на 10 ліжок. Обслуговувалась вона один раз в тиждень приватним лікарем Вайнберн М.Б. з міста Хмільника. В інші дні проводив амбулаторний прийом і лікував хворих фельдшер Мазурук.К.Т. Ініціатором будівництва був фельдшер Мазурук К.Т. В 1960-1968 рр. відбулась реконструкція закладу, внаслідок чого збільшилась кількість ліжок на 25. Функціонували: хірургічний блок, пологове і терапевтичне відділення. Головним лікарем був Дзинюк В.І. – хірург з великої букви. Лікарня обслуговувала Війтівці, Ольгине, Дібрівку, Качанівку, Семки, Торчин, Терешпіль, Кушелівку. На сьогодні створено комунальне некомерційне підприємство "Війтівецький центр первинної медико - санітарної допомоги". який надає медичні послуги мешканцям Війтівецької об’єднаної територіальної громади.
З церковної книги, розділ VІІ. Літинського повіту, у селі Войтовцах був храм православний імені св..АП. Іоанна Богослова, збудований в 1788 році, і простояв до 1854 року і був розібраний. На цьому ж місці в 1854 році збудовано на кошти прихожан дерев’яний храм Св.-Іоанна-Богослова Іконостас в храмі обновили в 1891 році. Священиком був Феодосій Данііл Літинський, який прослужив у приході 35 років (1825-1860рр). Церковно-приходська школа працювала з 1869 р. по 1887р., тоді ж по сусідству (в с.Качанівці) відкрили Міністерське народне училище.
З 1887 по 1895 роки шкільного будинку не було, але навчання проводили або в хаті дяка, або наймали півхати у Федонюка Грицька. У 1895 році на кошти парафіян було збудоване спеціальне приміщення під школу, яке проіснувало до 1919 року. З 1919 – по 1935 роки в селі діє семирічна школа, яка навчала 94% дітей шкільного віку. В 1934 році директором даної школи був Локаєнко Гнат Власович, за нього семирічна школа стає середньою.
В селі Войтовцах до революції був католицький храм.
У 1906 році в село приїхав робітник Путилівського заводу Олексій Жданов, який згуртував навколо себе людей і самовіддано боровся за права звичайних працівників та став першим головою заводського комітету. За просвітницьку й революційну діяльність після смерті Олексія Жданова у 1922 році його ім’ям названо завод, а згодом і село.
15 липня 1941 року Війтівці були захоплені німецько-нацистськими військами та розграбоване, обладнання заводу було вивезене до Німеччини. 7 березня 1944 року радянські війська звільнили село від нацистських окупантів. Після війни відновив свою роботу колгосп «Комунар», а у 1947 році Жданівський цукровий завод знову почав варити цукор. Масштабна реконструкція, яка тривала на заводі з 1956 по 1961 роки, дозволила практично повністю модернізувати підприємство.
В 1951 році було перезахоронення воїнів визволителів нашого села в одну «Брацьку могилу», яка розташована на території загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Війтівці. У 1953 році за рахунок державних коштів побудоване двоповерхове приміщення Жданівської середньої школи. За період директорства Василя Володимировича Гальчевського школу у 1979 році було добудовано. У 1990 роках на території школи побудовано великий спортивний зал.
Заклад дошкільної освіти «ТЕРЕМОК» знаходиться в історичному приміщенні бувшого маєтку графа Левашова. Завідуючими дитсадочка працювали: Коновалова К.П., Струтинська А.С., Яюк О.Г. З 2009 року – Муравська Ж.Ф. В 1935 році в с. Війтівці було збудовано перший клуб і зав.клубом його був Павелій І.Ф., який працював до 1945 року. При клубі працював духовий оркестр в складі 20 чоловік. У 1946 році побудований кінозал , а у 1960 році до основного приміщення прибудовано фойє, в 1974-1976 рр. на місці фойє завод побудував новий двоповерховий будинок культури. До Великої Вітчизняної війни в селі Війтівці як такої бібліотеки не було. Існувала хата – читальня, а після війни відкрито бібліотеку, яка знаходилась на території школи. Завідуючими бібліотеки працювали:. Вовченко І.Й. (1946-1947 рр), Гендега А. (1948 р.) , Заверуха М.М. (1949-1954 р.), Ловначий П.Г. (1955-1958 р.). В 1958 році бібліотеку перенесено в приміщення колишньої каплиці, де вже знаходилась сільська рада.
Її завідуючими працювали Медін Д.С. (1955 р. по1966 р.), Замирайло Л.А. (1969-1973 р.). В 1970 р. бібліотеку переведено в будинок тваринника відділку радгоспу. В 2002 році з будинку тваринника бібліотеку перенесено в будинок культури на другий поверх. Фонд бібліотеки становить більше 15402 примірники.
В 1957 році колгосп «Комунар» , став СВАТ «Жданівське», до якого входило п’ять сіл, дві сільради., 4500 гектарів ораної землі, добротні ферми великої рогатої худоби та свиней. Потужний парк сільськогосподарських машин. В 1960-1980 рр. працював відгодівельний пункт молодняка ВРХ.
В 1978 році відкрито меморіал «Скорботна мати» присвячений воїнам-односельцям, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни. В 1981 році побудовано два будинки на сорок квартир. В 1991 році розпочато газифікацію села. В 1993 році відкрито католицьку каплицю св.. Антонія.
На території Війтівецької сільської ради нараховується 24 вулиці, з них 17-заасфальтовано.
В 2002 році розпочато будівництво церкви керівником СВАТ «Жданівське» Сологубом М.П. і прихожанами с. Війтівці, але на протязі кількох років завдяки підтримці спонсорів: ТОВ «Хмільницьке», генеральний директор Євгеній Звєрков, меценатів та приватних підприємців завершилось будівництво у 2012 році. У 2015 році біля церкви побудовано недільну школу та облаштовано територію.
Літом 2003 року завдяки збереженням рукописів історика-краєзнавця Арсенія Ратушного сім’єю Ратушних за кошти племінника Володимира побачила світ книга « Історія рідного села» авт.. А. І. Ратушний. Презентація книги відбулася у Будинку культури 4 серпня 2003 році.
В 2011 році відкрито пам’ятник жертв голодомору 1932-1933 рр. та репресованим односельчанам. В 2014 році біля пам’ятника «Скорботна Мати» встановлено гранітну плиту «Вдові загиблого воїна».
У 2008р. Війтівецька сільська рада взяла участь у конкурсі проектів територіальних громад, який був оголошений Світовим банком, і отримала гранд сумою 250 тис. грн. за ці кошти побудовано три кілометри нового водогону. В березні 2016 році розпочато будівництво водогону по вул..Жданова, Радгоспна.
У листопаді 2021 року завдяки програмі EGAP, яка виконується Фондом «Східна Європа» та фінансується Швейцарією у партнерстві з Війтівецькою громадою, товариством «Хмільницьке» та Жданівським цукровим заводом агропромхолдингу «Астарта-Київ» відкрито - Центр активності громадян. Це - сучасний громадський простір, який створено з метою надати активним мешканцям можливість гуртуватися при потребі обговорення тих чи інших питань життєдіяльності громади, колективно творити та обговорювати ідеї. Центр розташовано в приміщенні колишньої амбулаторії села В центрі активності постійно проводяться зустрічі з майстринями, майстер-класи на різну тематику та вподобання для дітей громади та ВПО. У грудні 2022 року від Програми EGAP Центр отримав новий широкофокусний проектор
Діє комунальна установа «Інклюзивно-Ресурсний центр де батькам дітей з ООП надають поради, допомогу, а також вчителям та вихователям для роботи з особливими дітками.
Населення с. Війтівці станом на 01.07.2023 - 1168 осіб.
Різнотематичні відео нашої громади можна переглянути на сторінці КЗ «Центр культури та дозвілля Війтівецької сільської ради» у Facebook – розділ «Відео» - https://fb.watch/m0Gee_l69x/ ; https://fb.watch/m0GqZ3cq_3/ ; https://fb.watch/m0HoFcyjkL/ ; https://fb.watch/m0Hg8TQeK7/ ; https://fb.watch/m0GTD_j0Kd/ ; ; https://fb.watch/m0GJLVxPn1/ ...
