СІМЕЙНІ ФОРМИ ВИХОВАННЯ
Найбільшою цінністю кожної країни, кожної нації є діти, адже діти це майбутнє держави. Одним із найблагородніших вчинків людини є захист і виховання дітей, які з тих чи інших причин залишилися без батьківського піклування. Забезпечення та додержання прав дітей визначає майбутнє Української держави. Конвенція ООН про права дітей першою кинула стереотипам минулого виклик – визнала дитину самостійним суб’єктом права, а її інтереси пріоритетними щодо потреб суспільства. Починаючи з 2005 року в Україні розпочато реформування державної системи захисту прав дітей, основними напрямками якої є:..
- розвиток сімейних форм виховання дітей, що не мають батьківської опіки;
- реформування державної системи влаштування таких дітей;
- підтримка сімей, які знаходяться в складних життєвих обставинах;
- створення умов для реінтеграції дітей в сімейне оточення.
Існує декілька традиційних форм прийняття дитини на виховання у сім’ю, серед яких – усиновлення, опіка та піклування, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу та патронат над дитиною.
Усиновлення – є найкращою із всіх можливих на сьогодні форм сімейного влаштування дитини, тобто прийняття її у сім’ю на правах рідної. Тільки ця форма влаштування з усіх існуючих має наслідком втрату дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Усиновлення породжує між батьками (усиновителями) та дитиною взаємні права та обов’язки, які передбачені Сімейним кодексом України для батьків та їхніх біологічних дітей. Дитина може бути усиновлена з будь-якої форми влаштування: опіки, прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, інтернатного закладу, якщо вона перебуває на обліку як дитина, котра підлягає усиновленню.
Опіка та піклування над дітьми в Україні — влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку, захисту їх прав та інтересів (глава 19 Сімейного кодексу України). Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, а піклування — над дитиною віком від 14 до 18 років. Опіка та піклування встановлюється з метою виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав або з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей. Опіка та піклування оформлюється переважно родичами дитини.
Прийомна сім’я (далі – ПС) – сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У разі утворення ПС прийомні батьки беруть прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов.
Дитячий будинок сімейного типу (далі – ДБСТ) – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у ДБСТ не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних. До ДБСТ в першу чергу влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках.
Метою створення прийомної сім’ї та дитячого будинку сімейного типу є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей, які не мають піклування батьків.
Патронатна сім’я – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. Разом з тим, патронатними вихователями можуть бути особи: – які є громадянами України віком від 35 до 60 років ( для жінки) і від 35 до 65 років (для чоловіка), які перебувають у зареєстрованому шлюбі та проживають на спільній житловій площі; – які мають позитивний досвід сімейного виховання дітей; – які мають житло (власне, орендоване); – які не мають судимості; – стан здоров’я яких дозволяє забезпечувати догляд та виховання дітей; – які не поєднують обов’язки патронатного вихователя з іншою трудовою діяльністю; – які пройшли навчання та отримали довідку та рекомендацію за результатами навчання за тренінговою програмою підготовки сім’ї – кандидатів у патронатні вихователі.
