День Громади
У відповідності до рішення сільської ради № 334 від 31.08.2021 було запроваджено День Громади у Війтівецькій сільській територіальній громаді. Його відзначення запроваджено щороку у третю п’ятницю серпня, як загальне свято громади. У зв’язку із воєнним станом в Україні нажаль відмінено урочистості та святкування, проте ми продовжуємо започатковану щорічну серію публікацій не лише про нашу громаду, а й про письменників - земляків Війтівецької СТГ, які писали й пишуть для широкого кола читачів, список їх книг та література про життя і творчість. При підготовці даної інформації використовувались матеріали з фонду Комунальний заклад «Публічна бібліотека Війтівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області». Підбір літератури та укладання: М.В.Вонхольська І.Є.Кісіль А.І.Тлуста. Тематика творів авторів-односельців, які є різного віку та соціального статусу, дуже різностороння, але є одна притаманна риса, що об’єднує всіх – любов до неньки – України та рідного краю. До вашої уваги - рубрика «До Дня громади»:
Гребельська Юлія Сергіївна, народилася 17 липня 2002 року в селі Війтівці Хмільницького району Вінницької області, в родині вчителів. Навчалась в місцевій Війтівецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. У 2021 році почала навчатися в державному навчальному закладі «Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник» за фахом кухаря ІІ ступеня. В 2022 році почала навчатися в Тульчинському фаховому коледжі культури за спеціальністю «Менеджмент соціокультурної діяльності». В тому ж 2022 році почала працювати в бібліотеці-філії села Великий Митник бібліотекарем. Юлія почала писати поезію ще зі шкільних років. 22 січня 2021 року вірш «Соборність України» був надрукований в районній газеті «Життєві обрії» вперше. Неодноразово брала участь у масових заходах, інформаційних годинах в КЗ «Публічна бібліотека Війтівецької сільської ради», де декламувала свої вірші. 1червня 2022 року вийшла друком перша збірка поезій «Озеро Відображення». Презентації книги проводились в рідному селі Війтівцях та в місті Хмільник. Видавалася в альманахах: «Ясниця». Літо-2023р., «Євшан» № 3.2023., «Квіти кохання» № 3.2024. Навесні 2024року стала членом творчого об’єднання «Поетичний чайник чи Акустика рим...», що діє при Вінницькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені В.Отамановського, також неодноразово брала участь в поетичних батлах при Вінницькому обласному центрі «Квадрат». Картина поетичного світу збірки «Озеро відображення» моделюється на основі викликів реаліям , із омріяним щастям, коханням, любов’ю до рідного краю, що відчуває сучасна молода поетеса.
Твори Юлії Гребельської:
Озеро відображення:[добірка поезій] / Ю.Гребельська – Хмельницький, Видавець ФО-П Стасюк Л.С., 2022.- 100 с.
Ластів’ятко. Українське слово. Етно сад:[ вірші] / Ю.Гребельська // Євшан, 2023. - №3.- с. 98-99.
Етно сад: [вірш] /Ю.Гребельська // Ясниця. Поезія та проза. Харків: Мачулін, 2023.- с. 119.
Серця пристань. Без міри часу: [вірші] / Ю.Гребельська. // Квіти кохання-3. Поети Інстаграму текст: альманах. Вінниця,2024.- с.19
Луцков Леонід Якимович народився 7 січня 1942 року в с. Мар’янівка Хмільницького району Вінницької області. Батько Луцков Яким Іванович в травні був забраний в армію, воював, з війни не повернувся. Мати – Касперська Розалія Флоріянівна, виховувала сина одна. З п’яти років пас корову, носив з лісу дрова. В 1947 році пішов у 1 клас місцевої школи. Після закінчення семирічки працював причіплювачем біля трактора. Коли в селі відкрилась середня школа – пішов до 8 класу. Закінчив школу в 1960 році і знову в колгосп. Працював вантажником на машині. Любив музику – грав на гармошці, співав. Колгосп направив його до Вінницької музичної школи на курси керівника художньої самодіяльності. Впродовж 1965-1975рр. працював завідувачем клубу, згодом був директором Будинку культури, і за сумісництвом – редактором колгоспної багатотиражки «Шляхом Ілліча». З 1972-1076рр. заочно навчався в Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті – спеціальність «Зоотехнік». З 1974 – по 1979 р. був головним зоотехніком колгоспу. Ще раніше, 1965-1975рр., працював за сумісництвом в школі, викладав музику. Директор знову запросив на роботу в школу. Він став викладати музику, трудове навчання, біологію і географію. Оскільки в колгоспі не було зоотехніка, його запросили на період шкільних канікул в школі попрацювати зоотехніком. Він ним залишався з 1993 по 1999 роки. В 1999 році через хворобу вийшов на пенсію. Ще з дитинства любив поезію, не чиюсь, а свою власну. Згодом став членом спілки поетів району «Червона троянда». Його кращі вірші: «Вдова», «Сповідь», «Спогад», «Стара груша», «На базарі», «Війна» та інші. А ще написав пісні: «Пісня про Мар’янівку», «Е-гегей, ветерани», «Над рікою» та інші. Як добру пам'ять про себе і свою сім’ю Леонід Якимович залишив лісок над Сниводою. Це ж треба було йому і місцевим школярам забуте, запущене місце, де роками випасали кіз, оживити на довгі роки. Перша книжка Леоніда Луцкова «Мар’янівські етюди», в якій зібрано невеличкі поезії на різні теми. Автор збирав написане по крупинці протягом усього свідомого життя. Вихід у світ цієї скромної книжки залишиться доброю пам’яттю для нашого односельця та прихильників його таланту. Крім того Леонід Якимович був співавтором книги Костянтина Матущака «На витоках Сниводи».
Твори Леоніда Луцкова:
Мар’янівські етюди: вірші, оповідання, спогади // Л.Я.Луцков. – Вінниця, 2019.- 102 с.
На витоках Сниводи: історико-краєзнавча публіцистика // Л.Луцков. - Вінниця, 2015. - с. 379-422.
